Цефтріаксон

Клініко-фармакологічна група
06.010 (Цефалоспорин III покоління)
На початок
Форма випуску, склад і упаковка
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення кристалічний, майже білого або жовтуватого кольору.

1 фл.
цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г
Флакони скляні (1) - пачки картонні.
Фармакологічна дія
Цефтріаксон Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії.
Цефтриаксон активний відносно грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т.ч. штами, стійкі до ампіциліну), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т.ч. Klebssiella pneumoniae), Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штами, що утворюють і необразующие пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Serratia marcescens, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Acinetobacter calcoaceticus.

Окремі штами Pseudomonas aeruginosa також чутливі до препарату.

Препарат активний відносно грампозитивних аеробних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (у т.ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (стафілококи, стійкі до метициліну, проявляють стійкість до всіх цефалоспоринів, включаючи цефтріаксон), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae; анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides spp., Clostridium spp. (за винятком Clostridium difficile).

Фармакокінетика
Всмоктування

При в/м введенні цефтриаксон добре абсорбується з місця введення і досягає високих концентрацій у сироватці. Біодоступність препарату - 100 %.
Середня концентрація в плазмі досягається через 2-3 год після ін'єкції. При повторному в/м або в/в введенні в дозах 0.5-2.0 г з інтервалом 12-24 год відбувається накопичення цефтріаксону в концентрації, яка на 15-36% перевищує концентрацію, яка досягається при одноразовому введенні.

Розподіл

При введенні в дозі від 0.15 до 3.0 м Vd - від 5.78 до 13.5 л .
Цефтріаксон оборотно зв'язується з білками плазми крові.

Виведення

При введенні в дозі від 0.15 до 3.0 м Т1/2 становить від 5.8 до 8.7 год; плазмовий кліренс - 0.58 - 1.45 л/год, нирковий кліренс - 0.32 - 0.73 л/ч.
Від 33% до 67% препарату виводиться в незмінному вигляді нирками, решта екскретується з жовчю в кишечник, де біотрансформується в неактивний метаболіт.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У немовлят і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтриаксон проникає в ліквор, при цьому у разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в плазмі дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після в/в введення цефтріаксону в дозі 50 - 100 мг/кг маси тіла концентрації у спинномозковій рідині перевищують 1.4 мг/л. У дорослих хворих на менінгіт через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Дозування
Препарат вводять в/м або в/в.

  • Дорослим і дітям віком старше 12 років призначають по 1-2 г 1 раз/добу (кожні 24 год). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшити до 4 р.
  • Новонародженим (до 2 тижнів) призначають по 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз/добу. Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози не слід робити відмінності між доношеними і недоношеними дітьми.
  • Грудним дітям і дітям молодшого віку (з 15 днів до 12 років) призначають по 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз/добу.
  • Дітям з масою тіла >50 кг призначають дози, призначені для дорослих.
Дози 50 мг/кг і більше для в/в введення слід вводити краплинно протягом не менше 30 хв.
  • Пацієнтам старечого віку слід вводити звичайні дози, призначені для дорослих, без поправок на вік.
При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей молодшого віку лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз/добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити.

При менінгококовому менінгіті найкращі результати досягалися при тривалості лікування 4 дні, при менінгіті, спричиненому Haemophilus influenzae, - 6 днів, Streptococcus pneumoniae, - 7 днів.

При борреліозі Лайма: дорослим та дітям старше 12 років призначають по 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 14 днів; максимальна добова доза - 2 р.
При гонореї (спричиненої штамами, що утворюють і необразующими пеніциліназу) - однократно в/м в дозі 250 мг.
З метою профілактики післяопераційних інфекцій в залежності від ступені інфекційного ризику препарат вводять у дозі 1-2 г одноразово за 30-90 хв до початку операції.
При операціях на товстій і прямій кишці - ефективно одночасне (але окреме) введення Цефтриаксону і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

У хворих з порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. У випадках передтермінальній ниркової недостатності тяжкого ступеня з КК<10 мл/хв добова доза препарату не повинна перевищувати 2 р.

У хворих з порушенням функції печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При поєднанні тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі і при необхідності коригувати його дозу.

Хворим, які перебувають на діалізі додаткове введення препарату після діалізу не потрібно. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці з метою своєчасної корекції дози, оскільки швидкість виведення препарату у цих хворих може знижуватися.

Правила приготування і введення розчинів

Для в/м введення

Вміст флакона (1 г) розчиняють у 3.6 мл води для ін'єкцій. Після приготування в 1 мл розчину міститься близько 250 мг цефтриаксону. При необхідності можна використовувати більш розбавлений розчин.

Як і при інших в/м ін'єкції, Цефтриаксон вводять у відносно велику м'яз (сідничний); пробна аспірація допомагає уникнути ненавмисного введення у кровоносну судину. Рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну м'яз. Для зменшення болю при в/м ін'єкції препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Не можна вводити розчин лідокаїну в/в.

Для в/в введення

Вміст флакона (1 г) розчиняють у 9.6 мл води для ін'єкцій. Після приготування в 1 мл розчину міститься близько 100 мг цефтриаксону. Розчин вводять повільно протягом 2-4 хв.

Для в/в інфузії

Розчиняють 2 г Цефтриаксону в 40 мл стерильної води для ін'єкцій або одного з інфузійних розчинів, що не містять кальцію (0.9 % розчин натрію хлориду, 2.5 %, 5 % або 10 % розчин декстрози, 5 % розчин левулозы, 6 % розчин декстрану в декстрозе). Розчин вводять протягом 30 хв.

Передозування
При передозуванні гемодіаліз і перитонеальний діаліз не знижують концентрації препарату. Специфічного антидоту немає.

Лікування передозування симптоматичне.

Лікарська взаємодія
Цефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К.
При одночасному призначенні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. При одночасному призначенні з антикоагулянтами відзначається посилення дії останніх.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.
Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізмом щодо багатьох грамнегативних бактерій.

Несумісний з етанолом.

Фармацевтична взаємодія

Розчини цефтриаксону не слід змішувати або вводити одночасно з іншими протимікробними препаратами. Цефтриаксон не можна змішувати з розчинами, що містять кальцій.

Вагітність та лактація
Застосування препарату при вагітності можливе лише у тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, тому цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр.

При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування, тому що цефтриаксон виділяється з грудним молоком.

Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або гарячка, висип, свербіж; рідко - бронхоспазм, еозинофілія, ексудативна багатоформна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), сироваткова хвороба, анафілактичний шок.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, абдомінальні болі, порушення смаку, стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, рідше - ЛФ або білірубіну, холестатична жовтяниця), псевдохолелітіаз жовчного міхура ("sludge"-синдром), дисбактеріоз.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, нейтропенія, гранулоцитопенія, лімфопенія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція, зниження концентрації полум'яних факторів згортання крові (II, VII, IX, X)