Інтерферон. Застосування


Інтерферон - це досить популярний засіб, яке широко використовують у профілактиці та лікуванні різних інфекційних захворювань, а також деяких видів пухлин. Даний препарат здатний не тільки справлятися з розмноженням вірусів в організмі, але й надавати благотворний ефект на імунну систему людини.

Механізм дії препарату
 
Людський організм реагує на різні інфекції шляхом вироблення імунних реакцій. Це складний процес, під час якого клітини тіла взаємодіють між собою. Дане взаємодія регулюється за допомогою так званих цитокінів - спеціальних молекул білкової природи. Самі по собі ці молекули ніяк не впливають на вірус, однак вони здатні передавати інформацію між клітинами організму, завдяки чому наше тіло виробляє імунна відповідь на присутність чужорідного антигену. Інтерферон є одним з таких цитокінів.

У медицині розрізняють три типи даних молекул: інтерферон-альфа, бета і гамма. Вони мають деякі відмінності, проте кожен з них в тій чи іншій мірі має на організм ефекти, про які ми розповімо нижче:

Противірусну дію інтерферонів обумовлено тим, що вони перешкоджають створенню молекул РНК в вірусних клітинах, а також пригнічують виробництво білків, що входять до складу зовнішньої оболонки чужорідних антигенів.
Імуномодулюючі властивості препаратів на основі інтерферону викликані тим, що дані білки регулюють взаємодію клітин організму між собою, змушуючи їх краще розпізнавати вірус.
 
Протипухлинну дію - ще одна особливість інтерферонів. Ці речовини вміють уповільнювати або повністю зупиняти розвиток клітин, завдяки чому препарати інтерферону давно використовують в якості терапії при онкологічних захворюваннях. Протипухлинну дію даних білків буває прямого і непрямого типу.
 
Прямий ефект означає, що препарат може впливати безпосередньо на злоякісні утворення, пригнічуючи їх ріст. Непряме дію інтерферону направлено на збільшення здатності макрофагів і лімфоцитів виявляти в крові чужорідні гени і знищувати їх.
Антіпроліфератівний ефект - це здатність інтерферонів стримувати ріст клітин, тим самим перешкоджаючи розростанню пухлин в організмі. Дана властивість полягає в тому, що молекули інтерферону перешкоджають виробленню РНК і протеїнів в клітинах, а також запобігають розростання тканин організму.
 
Існує 2 покоління препаратів на основі інтерферону. Перше покоління має натуральне походження, тобто, дані ліки видобувається з донорської крові. Лейкоцитарний сухий людський інтерферон має вигляд порошку, який розфасовують в окремі ампули. З цього порошку згодом можна робити розчини для інгаляцій або закапування в ніс. Слід зазначити, що даний спосіб виробництва препарату вважається дорогим і недостатньо ефективним, тому наприкінці ХХ століття були придумані ліки другого покоління. Їх добувають шляхом мікробіологічного синтезу з відносно недорогого вихідної сировини. Таким сировиною виступають різні штами бактерій Pichia pastoris, Pseudomonas putida і Escherichia coli.

Показання до використання препарату Інтерферон

Найбільш поширеною сферою застосування даного засобу є лікування та профілактика вірусних інфекцій. До подібних захворювань можна віднести:

  • ГРЗ;
  • грип;
  • поліомієліт;
  • енцефаліт;
  • вірусні гепатити в гострій і хронічній стадіях;
  • вітряну віспу;
  • папилломатоз;
  • гострі кондиломи;
  • герпес
Препарати інтерферону допомагають справлятися з різними пухлинними процесами в організмі. До такого роду захворювань належать:

  1. мієлолейкоз і волосатоклітинний лейкоз;
  2. тромбоцитоз;
  3. деякі види лімфом;
  4. меланоми різного походження;
  5. карциноми нирок і сечового міхура;
  6. саркома Капоші, ускладнена наявністю в організмі вірусу імунодефіциту людини;
  7. ретикулосаркома;
  8. перехідна форма хронічного лейкозу.
 
Даний препарат виробляють у вигляді таблеток, ампул з порошком, ректальних свічок або розчинів. Свічки часто використовують у складі комбінованої терапії при вторинних імунодефіцитних станах, Гемморагіческій лихоманці, гострих стадіях гепатиту В у дітей.

Розчин інтерферону капають в ніс для лікування грипу та гострих респіраторних інфекцій. Подібні маніпуляції проводять також для профілактики простудних захворювань.

Краплі інтерферону можна використовувати і в лікуванні очних хвороб вірусного походження: кератиту, кон'юнктивіту, герпетичного кератоувеїти.

Спосіб застосування Інтерферону

При виникненні у вас якого-небудь захворювання не займайтеся самолікуванням. Обов'язково відвідайте лікаря, який на підставі загального огляду та необхідних аналізів поставить діагноз і при потребі пропише Інтерферон. Залежно від тяжкості захворювання, а також від індивідуальних особливостей організму пацієнта, доза препарату може дещо відрізнятися. Нижче Donlcc приведе деякі загальні рекомендації щодо дозування ліків:

При застуді та грипі, що супроводжуються нежитем, препарат використовують інтраназально. Щоб приготувати розчин, ампулу з Інтерфероном розкривають і додають в неї 2 мл кип'яченої води кімнатної температури. Вміст ретельно збовтують, поки порошок повністю не розчиниться. У кожну ніздрю капають по 5 крапель отриманого розчину приблизно 5 раз в день. Інтервал між процедурами повинен становити не менше 2 годин, курс лікування - 2-3 дні.
 
При появі перших ознак ГРВІ слід використовувати Інтерферон у вигляді свічок. Їх вводять ректально двічі на добу, при цьому дозування діючої речовини в ліках повинна відповідати віку пацієнта.
 
Хорошим засобом для лікування застуди та грипу вважаються інгаляції розчином Інтерферону. Для цього потрібно взяти 2 ампули препарату і розчинити їх вміст у 10 мл кип'яченої води температурою не вище 37 ° C. Для здійснення інгаляцій найкраще використовувати спеціальний пристрій, який купується в аптеці. Процедуру здійснюють два рази в день вранці і ввечері.
Що стосується серйозних захворювань, то тут дозування може бути наступною:

Волосатоклітинний лейкоз лікують за допомогою Інтерферону, призначаючи на добу не менше 3 млн. МО препарату. Курс терапії може становити від 16 до 24 тижнів.
 
Терапія при шкірній Т-клітинній лімфомі, а також при саркомі Капоші у ВІЛ-інфікованих припускає використання дози 3-18 млн. МО на добу.
При хронічному мієлолейкозі призначають препарат в кількості 3-9 млн. МО на добу, термін лікування становить 2-3 місяці.
 
Лікування меланоми Інтерфероном проводиться протягом 8-12 тижнів, доза ліків становить 18 млн. МО тричі на тиждень.
При гепатиті В хронічній стадії призначають 4,5 млн. МО три рази на тиждень терміном до півроку. Лікування гепатиту С в перші три місяці здійснюють дозою препарату, що становить 6 млн. МО кожні три дні. На наступні три місяці кількість ліків зменшують наполовину.
Протипоказання і побічні ефекти від прийому Інтерферону

Протипоказання до використання препаратів на основі інтерферону:

  • Наявність алергічних реакцій на інтерферон-альфа, курячий білок або певні види антибіотиків.
  • Епілепсія, порушення в роботі центральної нервової системи.
  • Захворювання печінки, нирок, щитовидної залози, що не піддаються стандартному лікуванню.
  • Важкі хвороби серця.
  • Аутоімунний гепатит.
Пацієнтам, які приймають різні седативні або снодійні препарати, а також знеболюючі ліки опіоїдної природи, призначати Інтерферон потрібно з великою обережністю.

Давайте розглянемо, які побічні дії може надавати даний засіб на організм:
 
Порушення в роботі шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, втрата апетиту. Зрідка можуть виникати проблеми в роботі печінки.
Шкірні реакції: дерматити, сухість епідермісу, невелике випадання волосся.
 
У процесі прийому Інтерферону у пацієнта можуть спостерігатися симптоми, схожі з проявами грипу: підвищення температури, озноб, головний біль та біль у м'язах, загальна слабкість.
 
Іноді побічні ефекти зачіпають серцево-судинну систему, у хворого з'являється аритмія або зниження артеріального тиску.
У деяких випадках можуть спостерігатися порушення м'язової моторики, сонливість, порушення свідомості.
Як правило, вживання препарату в допустимих дозах не викликає жодних побічних ефектів.